MENU

ПЛОЩАДНА Людмила Юхимівна

   Народилася 12 листопада 1954 року в селі Подолянському. За фахом вчитель початкових класів. Працювала вчителем християнської етики та бібліотекарем в Подолянській загальноосвітній школі.
   Її публікації друкувалися в районній газеті та на сайті журналу “Склянка Часу”. Секретар літспілки “Огневежа”.

 

 

 

НЕ ВТРАЧАЮ НАДІЇ
 (з листа матері)

     Доброго дня тобі, сину!
     Я ще не втратила надію на те, що ти мене почуєш. Думаю, що ще можеш мислити. А тому вже вкотре нагадую і попереджаю про небезпеку, що тебе підстерігає. Адже людина, яка залежна від наркотиків, не може об’єктивно оцінювати навколишній світ. Її нервова система виснажується, вона не може керувати сама собою, втрачає спокій і рівновагу. Такі люди рано старіють, хворіють і помирають. Вони не помічають всього того доброго, що їх оточує. Втрачають сором та совість. І все це робиться заради того, щоб тримати себе в стані постійного одурманення.
      Сину!!! Рідна дитино! Отямся. Алкоголь, нікотин,  наркотики гублять нормальну людину. Хіба ти ще не переконався в цьому на гіркому досвіді нашої родини? Тобі мало того, що твоя мама народилася кволою через батька-алкоголіка? І ти народився не з богатирським здоров’ям.
      Сину, твоя доля – в твоїх руках. Від тебе залежить, що ти вибереш – життя чи смерть, благословення чи прокляття, світло чи темряву, здоров’я чи хворобу, правду чи брехню. Якщо піддасися злу, мені буде дуже боляче і соромно, що я тебе не зуміла виховати. Пам’ятай: не все, що блистить – золото. Не вір рекламам телебачення. Їхні автори переслідують одну мету – надприбутки.    
      Усі люди, в тому числі й видатні, покладаються на Бога. А хто ж ти такий, що цураєшся Божого слова? Всевишній хоче зберегти тобі життя і здоров’я, а ти відмовляєшся від його допомоги. Тож не ображайся ні на кого, якщо будеш нещасливим.
      Я не втрачаю надії на те, що добро переможе, і щоденно молюся за те, щоб Бог оберігав тебе і направляв на путь істини.
      Видатний український педагог Василь Олександрович Сухомлинський писав своєму сину: “Не заглушай у собі голосу совісті. Будь достойним високого звання – Людини. Не втрачай самого дорогого – людяності”. 
      Я адресую ці щирі слова й тобі, мій дорогий сину!
      З любов’ю і найкращими побажаннями до тебе Мама.

comments powered by HyperComments

uCoz