СЕЛЕЗНЬОВА Людмила Едуардівна
Народилася 25 квітня 1968 року. Мешкає в селі Подолянське. Закінчила Кримське культурно-освітнє училище, за фахом – хоровик академічного колективу. Самодіяльний композитор. Автор пісень на власні вірші та вірші інших поетів. Друкувалась в альманаху “Огневежа-3”.
Член районної літспілки “Огневежа”.
БОГ Є ЛЮБОВ
Бог є любов – вона велична в Сині.
Бог є любов – співають Ангели святі.
Бог є любов – дарована людині.
Бог є любов, що поруч з нами у житті.
Лише відкрий для Нього серце щире,
Почуй в цю мить ласкавий голос неземний.
Він понесе на крилах віри в вирій –
У майбуття, де край небесний осяйний.
В краю щедрот – Його любов безмежна,
Там лиш омріяне блаженство для буття.
Спасенним вірним благодать бентежна,
Що дарував Христос для вічного життя.
ЯК НЕ ЛЮБИТИ…
Як можна не любити рідну хату,
Де все зігріте маминим теплом?
Тут ніжиться калина, пахне м’ята
І очі тата світяться добром.
Хатина мила дивного дитинства,
Зове мене настійно знов і знов.
І розумію, тут моя колиска,
Де я черпаю силу і любов.
Як можна не любити рідну хату,
Де час змережав низками поріг?
З батьками зустріч, наче свято,
Яке прийшло в родинний оберіг.
Хатина отча – сонечко, що світить.
Я в ній корінням проросла навік.
Тут в радості зростають мої діти,
Передають батьків святий завіт.
ВИЖНИЦЯ
Я люблю високі гори,
Голубінь небес.
Неозорі вшир простори,
І праліс, що скрес.
Вижниця, Вижниця –
Дивовижний край.
Вижниця, Вижниця –
Мальовничий рай.
Вижниця, Вижниця –
Місто моїх надій,
Вижниця, Вижниця –
Душу щемливу зігрій.
Повертає пам’ять знову
В неповторний край.
Аромати тут медові,
Срібний водограй.
Вижниця, Вижниця –
Дивовижний край.
Вижниця, Вижниця –
Знов мене зустрічай!
Вижниця, Вижниця –
Місто моїх надій,
Вижниця, Вижниця –
Душу щемливу зігрій
Щирі люди, працьовиті,
Їх блаженство – Бог.
Майстровиті, знамениті –
Звуть до перемог!
Вижниця, Вижниця –
Дивовижний край.
Вижниця, Вижниця –
Мальовничий рай.
Вижниця, Вижниця –
Місто моїх надій,
Вижниця, Вижниця –
Серце красою зігрій!
ТОБІ СПІВАТИМУ
Згасає багрецем суботній день,
Я птахою до неба в мріях лину.
Там чую мелодійний звук пісень
І споглядаю неповторну днину.
В краю небеснім всемогутній Спас
Веде мене у Божий Храм за руку.
Тут мир панує в маєві окрас,
Немає місця для жури й розпуки.
Мій вічний, мудрий, лагідний Христос,
За люд страждань Ти переніс без ліку.
Я на землі, в лещатах грізних гроз,
Тобі пісні співатиму до віку.