MENU

ТАРНАВСЬКИЙ Генріх Нарцизович

   Народився в селі Карижин 14 вересня 1950 року. Закінчив Харківський інститут сільського господарства, за фахом вчений агроном, агрохімік, ґрунтознавець.
   Живе у Віньківцях. Самодіяльний композитор, автор пісень на власні твори та вірші поетів Віньковеччини. Його вірші друкувалися в районній газеті “Сільські новини”, обласній “Подільські вісті”, в збірці “У серці моєму Хмельниччина рідна”, літературно-публіцистичних альманахах “Нестримна мелодія слова”, “Посвіт Огневежі”. Голова ревізкомісії літспілки “Огневежа”.

 

  УКРАЇНО, ВПЕРЕД

Гей, Україно, тільки вперед.
Гей, до звитяги, кроку назад.
До перемоги – кращої долі,
Гей, Україно, марш, марш, вперед.

Гордо піднімем наші знамена,
Хай розів’ються  вітрами.
Воля народу – сила держави,
Сила козацької слави.

Хочуть нас, браття, кинути в яму,
Щоб панувати над нами.
То ж прокидайтесь, воїни славні,
Час боронити державу.

 

Я ВІРЮ В ТЕБЕ УКРАЇНО

Вкраїно моя – степи неозорі,
Багатством заповнені надра твої.
Сягнуло у вись, де місяць і зорі,
Ти казка чудова на нашій землі.

Спрямований погляд далеко вперед,
Чому ж ти крокуєш сьогодні назад?
Замшіла у поступу немов ожеред.
Злиденного світу шикуєш парад.

То ж бийте у бубни козацькі сини.
Проспати неможна – не сплять вороги.
Бо кинуть нас в яму заблудні борги,
А воля дорожча за всякі скарби.

Я вірю у тебе і долю свою,
Розквітне калина і вишні в саду.
Козацькою славу примножим в бою.
Дай Боже нам сили прогнати біду.

 

   БАТЬКІВСЬКИЙ ДІМ
               (пісня)

На Подільськім плато, Віньковецькій землі
Народилися ми у казковім селі.
Там долина й ставок, річка Калюс біжить,
Біля хати струмок у яру плюскотить.

А той батьківський дім, серце щемом заллє.
Бо ми виросли в нім, там дитинство моє.
А той батьківський дім, предків дух береже,
Завжди радий нам всім і у гості нас жде.
Там вночі солов’ї розтривожать тебе,
Йдуть весняні дощі, буйно зелень росте.
То є батьківський рай, серед гір і лісів,
То Карижинський край, що нам Бог заповів.

А той батьківський дім, серце щемом заллє.
Бо ми виросли в нім, там дитинство моє.
А той батьківський дім, предків дух береже,
Завжди радий нам всім і у гості нас жде.

 

ЦВІТЕ ТЕРЕН

Цвіте терен понад яром
Тай понад водою.
Любив козак дівчиноньку
З русою косою.

Терен снігом білим, білим
Падає на воду.
Козак коня споряджає,
Готов до походу.

Тернівочки зелененькі
Гіркі та пекучі.
Доля вдови молодої –
Спогади болючі.

Уже терни посиніли,
Стали обпадати.
Русі коси посивіли, -
Долі не вгадати.

 

ПОЧУТТЯ

Я чую як тихо шепоче
Трава, на яку наступив.
І знаю, чого вона хоче,
Щоб я її знов відпустив.

Чому ж ти на ніжний мій дотик,
Не чуєш моїх почуттів.
Напевно любові наркотик
Тебе вже давно відпустив.

Ти горда, прекрасна перлина,
Не хочеш, щоб я зрозумів.
Що серденько щиро сміється
З тривожних заплутаних слів.

comments powered by HyperComments

uCoz