ТАРНАВСЬКИЙ Генріх Нарцизович
Народився 14 вересня 1950 рокув селі Карижин. Закінчив Харківський інститут сільського господарства.Живе у Віньківцях.
Самодіяльний композитор, автор пісень на власні твори та вірші поетів Віньковеччини.
Його вірші друкувалися в районній газеті “Сільські новини”, обласній “Подільські вісті”, в збірці “У серці моєму Хмельниччина рідна”, літературно-публіцистичних альманахах “Нестримна мелодія слова”, “Посвіт Огневежі”, “Огневежа-3”.
Голова ревізкомісії літспілки “Огневежа”.
РОДУ КОЗАЦЬКОМУ СЛАВА!
Роду козацькому слава!
Слава козацькій землі.
Встанем на захист держави,
Бо загребуть москалі.
Хлопці, ми ж браття по крові,
Мати Вкраїна одна,
Нас закликає до зброї,
Щоб захиститись від зла.
Воля народу – це благо.
Всі ми його ковалі.
Хай же розквітне держава
На українській землі!
Скинем кайдани додолу.
Нам це Тарас заповів.
І в сім’ї вольній і новій
Ми не забудем борців.
БАТЬКІВСЬКИЙ ДІМ
На Подільськім плато, Віньковецькій землі,
Народилися ми у казковім селі.
Там долина й ставок, річка Калюс біжить,
Біля хати струмок у яру плюскотить.
А той батьківський дім серце щемом заллє,
Бо ми виросли в нім, там дитинство моє.
А той батьківський дім предків дух береже.
Завжди радий нам всім і у гості нас жде.
Там вночі солов’ї розтривожать тебе,
Йдуть весняні дощі, буйно зелень росте.
То є батьківський рай, серед гір і лісів,
То карижинський край,що нам Бог заповів.
СКАРБИ ДУШІ
(Поповичу Ю.Д.)
Скарби відкритої душі,
Не десь за обрієм пливуть,
У серці, як добра рушій,
Від дня народження живуть.
За злата блиск не купиш їх
За перли моря й самоцвіт,
Береш все від батьків своїх,
Коли народжують на світ.
Багатства батьківські ціни,
Їх бережи та примножай.
Бо є сини – твої сини,
Скарби душі ти їм віддай.
Таке життя, у цьому суть:
Підеш у мандри навіки.
Скарби душі – залишиш тут,
У них ти житимеш завжди.
ОСІННЄ ЗОЛОТО
Я народився у селі,
Де шепчуть тихі верболози,
Де біля хати ясені,
А на долині рясні роси.
Осіннє золото моє
У скроні срібла добавляє,
А джерело життя ще б’є,
На серці променями грає.
Я не в журбі за ті роки –
Моєї мудрості дороги.
Їм буду вдячний я завжди
І за любов, і за тривоги.
Летять у вирій журавлі,
Весною всі вернуться в парі.
Моя ж дорога до зорі
У ще незвіданії далі.
БАБИНЕ ЛІТО
Вже прийшло твоє бабине літо,
І осінь чарує замріяний ліс.
Луки і доли сріблом покрито,
То бог природи нам казку приніс.
Бабине літо, бабине літо –
Подих осінній,ласкавий такий.
Серце відкрито, душу розкрито,
Бабине літо, ти нас не покинь.
За журавлями в синєє небо,
Думкою линемо в теплі краї.
Що буде з нами за небесами,
Як ми покинем цей рай на землі.
РОЗЛУЧИСЬ З ЖУРБОЮ
(пісня)
Я прийду до тебе на нічку,
А на другу мене запроси.
Запали на віконечку свічку:
Побудуєм життєві мости.
У казку з тобою полинем,
Де райдуги сяють перлини,
Де квіти – барвисті жоржини,
Червоні кетяги калини.
Милуюсь, кохана, тобою,
До серденька ніжно пригорну,
Лише розлучися з журбою.
Ладнайся на нічку мажорну.